Mobil

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mobil
Типбізнес і підприємство
Організаційно-правова форма господарюванняпублічна компанія
Галузьнафтова промисловість
Засновано1911; 113 років тому (1911) (as Standard Oil Company of New York, or SOCONY)
1963 (as Mobil)
Закриття (ліквідація)1999
Штаб-квартираФерфакс
ПродукціяGasoline
Convenience store
Some locations:
Diesel fuel
Carwash
Automobile repair shop
Холдингова компаніяExxonMobil Corporation
www.mobil.com
CMNS: Mobil у Вікісховищі
Заправка Mobil Route 1, Согас, штат Массачусетс — нічний вигляд

Mobil, раніше відома як Socony-Vacuum Oil Company — велика американська нафтова компанія, яка об'єдналася з Exxon в 1999 році, щоб сформувати материнську компанію під назвою ExxonMobil. Раніше це була одна із Семи сестер, яка домінувала у світовій нафтовій галузі з середини 1940-х до 1970-х. Сьогодні Mobil продовжує залишатися головним брендом у складі об'єднаної компанії, а також залишається власником мережі автозаправних станцій, що іноді поєднуються із власними магазинами або On the Run. Колишня штаб-квартира Mobil у окрузі Ферфакс, штат Вірджинія, використовувалася як штаб-квартира ExxonMobil[1] до 2015 року, коли ExxonMobil зібрав працівників у новому корпоративному кампусі у Спрінзі, штат Техас.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Після антимонопольного розділення компанії Standard Oil в 1911 році була заснована Standard Oil Company в Нью-Йорку, або Socony, разом з 33 іншими компаніями-наступниками.

У 1920 році компанія зареєструвала назву «Mobiloil» як торгову марку.

Генрі Клей Фолгер очолював компанію до 1923 року, коли його наступником став Герберт Л. Пратт.

У 1931 році Socony злився з Vacuum Oil, утворивши Socony-Vacuum.[3]

У 1933 році Socony-Vacuum і Jersey Standard (мали нафтовидобувні і нафтопереробні заводи в Індонезії) об'єднали свої інтереси на Далекому Сході в спільне підприємство, 50-50. Standard-Vacuum Oil Co., або «Stanvac», працювала в 50 країнах, включаючи Нову Зеландію, Китай і регіон Східної Африки, перш ніж вона була розпущена в 1962 році. У 1935 році компанія Socony Vacuum Oil відкрила величезний порт нафтопродуктів в Стейтен-Айленді, який міг переробляти 250 мільйонів галонів нафтопродуктів на рік та міг перевантажувати нафту з океанських танкерів та річкових барж.[4]

У 1955 році Socony-Vacuum було перейменовано в Socony Mobil Oil Company. У 1963 році компанія змінила свою торгову назву з «Mobiloil» на «Mobil», представивши новий логотип (створений нью-йоркською фірмою графічного дизайну Chermayeff & Geismar). На святкування свого 100-річчя у 1966 році «Socony» було вилучено з фірмової назви.

Під час участі Америки у Другій світовій війні, 29 квітня 1942 року, танкер Socony, названий Mobiloil, був потоплений німецьким підводним човном (німецький підводний човен U-108 типу IX під командуванням Клауса Шлотца); всі 52 людини вижили після дрейфування в рятувальних шлюпках 86 годин. Socony-Mobil зайняла 86-е місце серед корпорацій США за обсягом контрактів на військове виробництво під час Другої світової війни.[5]

Аавтозаправка Mobil у Кіото (Японія)

Протягом багатьох років компанія Mobil була одним з найбільших продавців бензину та моторних олив у Сполучених Штатах і навіть займала перше місце у 1940-х та 1950-х роках.

Наприкінці 1980-х Mobil продав свої заправні станції в Норвегії, Швеції та Данії компанії Norsk Hydro, яка переробила їх на станції Hydro.

Вільям П. Тавулареас був президентом корпорації Mobil, поки в 1984 році його не змінив Аллен Е. Мюррей.

У 1987 році компанія Mobil перенесла свою штаб-квартиру з 150 East 42nd Street, Нью-Йорк, в округ Ферфакс, штат Вірджинія.[6] Того ж року Mobil продала майже всі свої станції в Західній Пенсільванії (включаючи Піттсбург) компанії Standard Oil of Ohio (яка щойно була повністю придбаний BP) та розірвав франчайзингові контракти з рештою станцій у цьому районі, вилучивши бренд Mobil з цього району на 29 років.

У 1998 році Mobil і Exxon домовилися про злиття для створення ExxonMobil, яке було завершено 30 листопада 1999 року.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mobil Corporation. Americancompanies.com. Архів оригіналу за 15 вересня 2010. Процитовано 25 липня 2010.
  2. Our Houston campus. Exxonmobil.com. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  3. «Business & Finance: Socony-Vacuum Corp.» [Архівовано 12 серпня 2013 у Wayback Machine.] Time, 1931-08-10, retrieved on 2009-12-10.
  4. Magazines, Hearst (1 жовтня 1935). Popular Mechanics. Hearst Magazines. с. 543. Процитовано 20 липня 2018 — через Internet Archive. Popular Science 1935 plane Popular Mechanics.
  5. Peck, Merton J. & Scherer, Frederic M. The Weapons Acquisition Process: An Economic Analysis (1962) Harvard Business School p.619
  6. Dawson, Jennifer (15 січня 2010). Exxon Mobil campus 'clearly happening'. Houston Business Journal. Архів оригіналу за 16 вересня 2010. Процитовано 24 липня 2010.
  7. Myerson, Allen R. (4 грудня 1998). The Lion and the Moose - How 2 Executives Pulled off the Biggest Merger Ever. The New York Times. Архів оригіналу за 22 вересня 2021. Процитовано 24 липня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]